Ѣ моя̃ цирылиця собє остатнø трохѫ змодыфиковалем. Впровадилем остатечнє <ғ> dla <h> (узналем, же єднак ѣкось то трєба розрõжнѣть) і позамєнѣлем <я>, <ѧ>, <ѧ̂>, <ѫ̂>, <ô>, <ø̂> одповєднø на <ѣ>, <я>, <я̃>, <ѫ̃>, <õ>, <ø̃>. А, і коньцõвка –ьи (нп. Арабьи, копьи) завше одменѣ ся до –ьѣ, –ьø ітд. (Арабьѣ, копьє мимо, же грабє, конопѣ). А ото текст Губєрта:
Мø̃д зажõлца вѣнек прєгрѣней лѣдачници. Выпарл ся депрец’ѣц’и зінтегрованего жирì, сягая̃ц своим ѣкже мя̃жшим ѣблкєм заісте по престідігаторску безғоловѣ зсыпу, ктõры то зе всьтипскѫ̃ яткѫ̃ одейдє в хыжим ѣю. Нє вє, же так направдѫ луди тя макьѣ сенсем џунгли — ѣк гдыбы зачѫ̃л дьвячеть з подземи ѕвон.